Публiкацii
 

Незвичайна Нересниця

foto

Село вражає достатком і духовністю мешканців

Нересниця – село в долонях гір на Тячівщині. Воно – незвичайне. І вражає не тільки численними крутими особняками, приватними підприємствами, а й шикарними туристичними комплексами.

Це село солених озер, де ропу сельчани використовують для домашніх потреб, а підприємливий люд з усіх кінців світу, заробляючи де власним мозолем, де розумом, везе валюту до рідного краю, аби саме тут, в цьому гірському, милому серцю селі, вибудувати особнячок, не гірший від сусідового, де не ганьба прийняти не тільки столичних, а й зарубіжних гостей. Як ось на фото – садиба місцевого підприємця Івана Заяця, де не тільки є все необхідне для відпочинку, а й навіть поле для міні-футболу.

 Побувавши в Нересниці, розумієш сільського голову Василя Гасинця, котрий свого часу полишив зручне крісло заступника голови районної ради і вирішив балотуватися на нелегку посаду «бірова», далеко нижчу за рангом. Думається, не програв ні Василь Іванович, ні Нересниця. Що видно не тільки по сільському бюджету, який успішно перевиконується, а й по тому, як шанують нереснівці свого голову, з яким вирішують практично всі важливі для громади питання.

Днями довелося прочитати про Нересницю та місцевий ринок в одному поважному київському виданні. Негоже провінційному журналісту критикувати столицю, та, думається, в читачів цього журналу склалося хибне враження, ніби село — то суцільний базар, де на парканах висить білизна, на дорозі – сметана і творог, а поросята, коні, вівці ледь не ходять по центру.  Така журналістська завзятість була викликана тим, що село у базарний день – вівторок, дійсно вирує ринковими пристрастями. «Здавалося, тут і коні говорять по мобільних телефонах», — писала заїжджа журналістка.

І скажу вам чесно, частково вона має рацію. Новій людині ця метушня буде видаватися хаосом, а хлопаку, що спустився з груня за кількадесят кілометрів – файним та вдатним базарним днем, бо так, як «ніко, продав корову, ци коня. А вуцю, що купив им у Нересници, просили від ня на 100 гривню дорожче!..». Вже що вибереш собі тут маржину до вподоби, сумніватися не треба. Тому й з’їжджається весь наш та й із сусідніх районів люд сюди побазарувати.

 Колись саме таким розмаїттям, популярністю вражав тересвянський ринок. Тепер – ні. Тересва відступила, перемішалися межі, традиції, її сучасний продуктовий та промисловий ринок витіснили все, що має базарний дух.



 Є в Нересниці й чудовий дитячий навчальний заклад, де дослухаються до слова завідуючої пані Бокоч. Під дитячу школу мистецтв тут відвели добротну двоповерхову установу. Завважте, не віддали за безцінь комерційним структурам. Натомість діточки з Нересниці, а також Підплеші, Ганич, Новоселиці навчаються тут грі на народних інструментах. Молодіжний колектив викладачів, який очолює Володимир Гудак, постійно в творчому пошуку. Тому нудьгувати особливо ніколи – творчі школярі разом зі своїми наставниками щедро дарують вдячним сельчанам концерти. Далеко не з останніх нересницька лікарня, ЗОШ. Мають намір вибудувати за допомогою держави нову школу. І це буде! Адже народ тут не просто роботящий, а й щирий, добросердечний і підприємливий. Ось які особняки вибудували — можна замилуватися, як їдеш центральною вулицею. А для своїх діточок теж хочуть гарну школу мати! Зберегли нереснівці і сільський клуб, де працює сільська бібліотека, стіни якої прикрашають старовинні речі. Без творчих виступів працівників бібліотеки та клубу теж не обходиться жодне свято.

Щомісячна газета, котра з недавнього часу виходить у Нересниці, щоразу повна новинами. Отже, хто має бажання, може ознайомитися з тим, що робиться в сільраді, які рішення прийнято, що буде в перспективі.

А буде багато чого. З дня на день повинен запрацювати м’ясопереробний міні-завод. Невдовзі відкриє двері найкращий у районі відпочинковий комплекс, господарка котрого, місцева бізнесвумен, продумала тут все до найменших дрібниць. Тож краса і зручності, а також екстремальні види спорту навіть теплої пори року заманять сюди не один десяток любителів гірського моціону.

У нереснівців є власна гордість, котра не дозволяє, аби було гірше, як у людей. Звісно, є й мінуси. Але навіщо про них говорити? Віриться, такій громаді все під силу!

Ольга ВОЛОШИН, Тячівський район, газета "Новини Закарпаття".


11:50 03.04.2013
Переглядів: 149


Також читайте:

Солотвинцям все ще тягнуть воду

На Тячівщині під час пожежі постраждала жінка-інвалід

На Тячівщині вогнеборці врятували життя літньому подружжю

На Тячівщині невідомий напав на автозаправку

На Тячівщині дід побив стареньку

Коментарi

12:58 03.04.2013 Василь

А все тому, що там газдують люди, які живуть у рідному краї не лише тілом , а і душею і тягнуть гроші додому ,а не за кордон.

15:38 03.04.2013 Михайло

Ще якби цей ваш файний біров привів у порядок свої дороги у селі (навіть у центрі села!) та той стихійний бардачний базар

Усi коментарi

Додати коментар

Iм'я
Коментар
Код

Незабаром на Закарпаттi

Фестивалі та культурні заходи на Закарпатті у квітні >>>

На тижні в Ужгороді... >>>

У Берегові дасть концерт Етелла Чуприк >>>

Напередодні Дня здоров’я в Ужгороді мірятимуть тиск і цукор у крові >>>

В Ужгороді відбудеться конкурс-фестиваль молодіжного мистецтва >>>

В обласній філармонії можна буде почути «Музику без кордонів» >>>

В Ужгороді чотири дні триватиме акція "Дитинство без меж" >>>

Для потреб дітей-сиріт в Ужгороді проведеть виставку-аукціон >>>

На початку травня відбудеться традиційний фестиваль вина і меду "Сонячний напій" >>>

Вiдпочинок, туризм
Санаторii, оздоровлення
Дiлове Закорпаття Курси валют


redtram