Публiкацii
 

Містер "Х" Малесталь Андрєєв

foto

Навіть від найближчих приховував правду про себе

Його серце билося до останнього. Вірило в життя, хотіло вижити. Та все було марним, 15 грудня 2012 року покинув цей світ той, кому самі батьки напророчили дивну долю, давши таке незвичайне ім’я — Малесталь (походить від імен вождів пролетаріату Маркса, Леніна та Сталіна). У цієї людини було незвичайне не тільки ім’я, а й сама доля. У 60-ті він був одним з тих, хто згуртував народ Анголи на боротьбу за власну незалежність. І все своє життя був змушений приховувати про себе правду, навіть від найближчих.

Хоча Малесталь Андреєв народився аж в Алтайському краї, довгий час він прожив в Ужгороді. Саме це місто стало для нього другою батьківщиною.

Бути військовим він вирішив ще у школі. Тому, одразу після її закінчення, вступив в Череповецьке загальновійськове училище. Відбір до училища був надзвичайно жорсткий — майбутній абітурієнт мав бути не тільки різносторонньо розвиненою особистістю, а й мати хист до вивчення іноземних мов.

З тих курсантів відібрали найбільш талановитих та перспективних майбутніх розвідників-диверсантів і бійців різних військових спеціальностей. З таких людей надалі у Свердловську було зібрано більше 250 чоловік, яких навчали всіх військових спеціальностей для служби в гарячих точках світу.

Потрапивши в ГРУ, курсант одразу був змушений дати підписку, згідно з якою він не розголошуватиме за жодних умов процес навчання та служби. За п’ять років, які він провів тут, Мелесталь Андреєв опанував п’ять іноземних мов: французьку, англійську, німецьку, португальську та… навіть мову африканського племені банту.

На початку 60-х років лейтенант проходить службу в Німеччині в складі радянських військ. Приблизно в ті ж самі роки ООН прийняла рішення, згідно з яким країни-колонізатори змушені звільнити підневільні їм народи. Цьому рішенню підкорились всі країни, окрім Португалії. Занадто ласим шматком була для неї Ангола, щоб так просто випустити з рук.

Тому Андреєва терміново викликають до Москви, де формують спеціальну групу з десантників. Військові могли потрапити в Анголу, хіба що впавши у прямому значенні на голову з парашутом, позаяк всі кордони країни були добре захищені португальськими військами.

Висадка парашутного десанту відбулася 1961 року. В ході операції була прострелена радіостанція та вбитий зв’язковий. З цієї причини вся команда довгий час лишалася без зв’язку. Та це було ще півбіди. Тоді ж лейтенант Андреєв з іншими товаришами організовував загони самооборони серед місцевого населення. Проблема була в тому, що африканці зі зброї мали тільки луки. Щоб якось вирішити цю проблему, військові вночі нападали на окремі підрозділи португальської армії. Зброя, яку забирали від португальців, роздавалася народним повстанцям.

У 1963 році старшому лейтенанту Андреєву керівництво Марксистсько-ленінської партії Анголи доручило командування військами цієї країни й присвоїло звання коменданте (на мові африканських племен — малік). В подальшому близькі, рідні та знайомі так і звали його — Малік.

Декілька разів Малесталя з товаришами оточували португальці біля гори Кіліманджаро. Але Маліку щоразу вдавалося вивести своїх солдатів.

Одного разу снайпер влучив Малесталю в ключицю. Свого коменданте ангольці намагалися винести з поля бою. Супротивники побачили скупчення народу й розпочали мінометний обстріл, внаслідок якого Андреєв ще більше постраждав. Ледве живого, зовсім без пам’яті, його  через Заїр було відправлено додому. І тут починається чи не найбільш цікаве. При посадці на літак супроводжуючий загинув, тож не зміг передати документи коменданте. Коли літак прибув у Союз, ніхто не міг дати відповіді лікарям, кого ж привезли.

Перенісши кілька дуже складних операцій, хворий без пам’яті говорив щось то французькою, то  португальською мовами. Оскільки не було відомим ні ім’я, ні прізвище пацієнта, лікарі в медичній картці записали його під літерою «Х».

Малесталю Андреєву довелося заново вчитися говорити та писати  рідною мовою. Через деякий час, йому згадалися залізнична станція та довгі бараки. І тоді він зрозумів, що це може йому допомогти повернути пам’ять. Саме ці спогади посприяли в пошуку рідних Малесталя Михайловича, яких до речі, під час першої зустрічі він не впізнав…

За участь у бойових діях нагороджений орденами Леніна, Бойового червоного прапора та Червоної зірки.

Після довгої реабілітації М.Андреєв не пішов з військової служби, служив заступником військового комісара одного з райвійськкоматів Волинської області, начальником навчального центру Стрийського полігона, начальником директриси стрільби тактичних ракет, начальником штабу, заступником командира мотострілецького батальйону. Дослужився до звання майора.  За мирну службу у військах також нагороджений медалями та відзнаками.

Нещодавно М.Андреєв пішов з життя. Закарпатський обласний військкомат за бездоганну службу провів його в останню путь зі взводом почесної варти та триразовим салютом з військової зброї. А ми тільки тепер дізналися , хто такий містер «Х»…

Володимир ДЕМИДЧУК, Оксана НІРОДА.


10:09 27.02.2013
Переглядів: 71

Коментарi

Усi коментарi

Додати коментар

Iм'я
Коментар
Код

Незабаром на Закарпаттi

Що, де, коли на Закарпатті у березні >>>

У міжнародний день жінок у Берегові дегустуватимуть вино >>>

Напередодні жіночого свята в Ужгороді обиратимуть міс >>>

Одеські художники покажуть в Ужгороді «Європейські подорожі» >>>

До річниці проголошення Карпатської України відбудеться V відкритий фестиваль-конкурс стрілецької пісні "Красне поле" >>>

"Бліц" привезе в Ужгород "Каракулі" >>>

«Брати блюзу» дадуть концерт в Ужгороді (ОНОВЛЕНО) >>>

Вiдпочинок, туризм
Санаторii, оздоровлення
Дiлове Закорпаття Курси валют


redtram