Вiд автора
Вiд автора
16:37 15.08.2011
Юрій ЛІВАК

Навіщо "Закарпаття"?

Новий сезон ФК «Закарпаття», який вирішив, що старе ім’я занадто коротке і додав до нього ще й слово «Говерла», розпочав, як мовиться, за здоров’я.  На даний момент, після 4-х турів, команда набрала 12 очок, забила 5 м’ячів, не пропустила ще жодного.

Щоправда, такий результат дозволив команді посідати наразі лише четверте місце – ще три команди мають стовідсотковий результат, до того ж і забивають суперникам значно більше. Але це не так страшно – мало, хто вірить в амбіції білоцерківського «Арсеналу» (третє  місце) та Охтирського «Нафтовика» (друге). Серйозним суперником в боротьбі за вихід до Прем’єр-ліги з теперішніх лідерів є лише Запорізький «Металург».

Крім того, прагне повернутися до ПЛ і «Севастополь», який вважає себе незаслужено ображеним за підсумками торішнього чемпіонату. Тим не менше, «Закарпаття» вчергове проголосило амбітні цілі – повернення до еліти вітчизняного футболу – і поки що активно втілює обіцянку в життя.

Але за цим рухом вперед все одно не проглядається сенс. Навіщо керівництву команди Прем’єр-ліга?

Причин утримувати клуб буває чимало. Найлогічніша – заробляти на цьому. Залежно від рівня чемпіонату чи то на квитках, трансляціях, сувенірах і т.д., чи на вихованні гравців та продажу їх у багаті турніри. На футболі роблять гроші в більшості країн, однак не у нас в Україні, і взагалі не в пост-СРСР.

Друга причина витрачатися на клуб – здобуття народної любові та, відповідно, рейтингу. Щось подібне можна побачити на прикладі Донецького «Шахтаря», Харківського «Металіста» тощо.

Третя причина – амбіції. Безумовно, їх мають ті ж таки Ахметов з Ярославським, а також абсолютна більшість всіх інших власників українських футбольних команд.

Четверта причина – ностальгія за колишніми «золотими» часами. Саме ностальгією пояснював колись придбання «Динамо» Григорій Суркіс (хоча йому й мало хто вірив).

А от для чого Нестору Шуфричу викидати щорічно мінімум 5 мільйонів доларів (неофіційно говорять, що саме така сума є мінімальною для учасників ПЛ), зрозуміти важко. Заробляти планує? Це навіть не смішно.

Завоювати прихильність закарпатців? Ну, по-перше, судячи із заповнюваності трибун «Авангарду», футбол у нас якщо й люблять, то «диванно-телевізйний». По-друге, а навіщо Шуфричу наша любов? Востаннє він проявляв активність в Ужгороді ще у 2002 році, коли з тріском програв вибори до Верховної ради.

Амбіції? Можливо, але теж слабо віриться. Амбіції «Закарпаття», яке в 2000-х здобуло принизливе прізвисько «команда-ліфт», задовольняє не надто успішно. Тож лишається лише ностальгія. Але у нас, повторюся, не вірять, що політики й бізнесмени володіють такими людськими почуттями.

До того ж, ну що це за ностальгія чи, наприклад, патріотизм , якщо команда практично повністю формується з легіонерів? І кивати на лідерів українського футболу не варто. По-перше, їхня ставка на легіонерів багатьом не подобається, по-друге, перед ними стоять інші завдання. Зі своїми футболістами ФК «Закарпаття» все одно не претендуватиме на єврокубки.

То чому б не спробувати робити ставку на місцевих гравців, навіть ціною кількарічного «болота» в першій лізі? Зрештою, в союзні часи наша команда в топ-турнірах ніколи не грала, але популярність мала непорівнянну з нинішньою.

Здавалося б, істина – клуб має майбутнє лише якщо вибудовує структуру з самих низів – з дитячого футболу. Більшість кращих клубів світу будують свої кістяки на вихованцях. Виняток становлять хіба що нувориші, яким на голову впали нафто-долари.

Та на таких рівнятися нічого. А от на команду «Хофенхайм» – слід. Клуб з прізвиськом «селюки» (він базується в селі з населенням менше 4-х тисяч) кілька років тому шокував всю футбольну Німеччину, вийшовши до Бундесліги-1 і навіть перемігши в першому колі дебютного чемпіонату. Нині команда є міцним середняком першості з претензіями на участь в Єврокубках.

Її власник, безумовно, дуже амбітна людина (не кожен наважиться тягнути село в Бундеслігу), і дуже успішний бізнесмен. Він міг би черговий раз підірвати футбольний ринок, накупити вагон латиносів і прорватися до першого дивізіону за кілька років. Проте, розвивав команду поступово, бо був переконаний, що поряд з покращенням результатів головної команди необхідна також нова інфраструктура, резерв та зацікавлення публіки.

Процес довготривалий, але дієвий. У «Хофенхайма» 30-тисячний стадіон, який наповнюється на всіх матчах команди. Грамотний менеджмент приніс фантастичний результат. Чому б і в нас не скористатися цим досвідом (чи одним з багатьом інших – схожих історій перетворень команд з попелюшок в принцеси достатньо)? Збудувати фундамент, на якому вже й зводити команду, а не просто викидувати в прірву мільйони доларів…

"Час Закарпаття"


Переглядів: 1210

( усі статті цього автора )

Також читайте:

Старі прийоми

Коментарi

Усi коментарi

Додати коментар

Iм'я
Коментар
Код
Прес-анонси
Незабаром на Закарпаттi

Фестивалі та святкування на Закарпатті у травні >>>

На берегах Ужа відбудеться парад вишиванок >>>

На Міжгірщині відбудеться фестиваль ріплянки >>>

В Ужгороді відбудеться "День моди" >>>

На Рахівщині відбудеться «Карпатський Редик-2013» (ПРОГРАМА) >>>

На цьогорічному "Параді наречених" в Ужгороді обіцяють цікавинки і рекорди >>>

В Ужгороді відкриють дошку Масарику і пам’ятник... їжаку >>>

В Ужгороді буде виставка-ярмарок "Книга-Фест-2013" (ПРОГРАМА) >>>

На Рахівщині будуть фестивити "Берлибашський бануш" >>>

Вiдпочинок, туризм
Санаторii, оздоровлення
Дiлове Закорпаття Курси валют

Курс доллара Курс евро

redtram